Роман розповідає про нелегкий шлях головної героїні до віднайдення своєї родини, кожна з гілок якої по-своєму освоїлася в сучасному світі. Сюжет розгортається на тлі сучасного життя канадських індіанців в недоторканих краєвидах Канади. Усі події обертаються навколо своєрідного осердя — озера Ґоу Гоум. Книжка буде цікавою для шанувальників доброї сучасної прози і широкого кола читачів різного віку.
Книжка видатного каталонського поета Енріка Казасеса відкриває особливу поетику й неймовірний естетичний метод сучасної каталонської поезії. Це одна з перших книжок в історії української культури, перекладених безпосередньо з каталонської мови. Енрік Казасес – поет, драматург, есеїст, перекладач, декламатор. Один з найцікавіших новаторів у каталонській поезії останніх років, який балансує на межі традиції та аванґарду.
Збірка оповідань, що тісно пов’язані з долею автора, відкриває незвичний художній світ творів Ейвінда Юнсона. Вправно й ощадно виписані о́брази його оповідань викликають суперечливі відчуття, що додає особливого присмаку цій книжці — путівнику у шведський світ. Разом із Гаррі Мартінсоном у 1974 році Ейвінд Юнсон дістав Нобелівську премію — «за майстерність прози, що охоплює багато країн та епох і служить ідеї свободи».
Ця книга – відвертий роман про людину, яка вміла перетворювати кожен десь свого життя на пригоду. Едвард Лейсі належав до тих рідкісних письменників Північної Америки, які були добре обізнані в проблемах Третього світу кінця ХХ століття. Будучи вправним промовцем і багатомовним перекладачем, він вчителював у Мексиці, Трінідаді, Бразилії, Таїланді та Індонезії. У студентські роки в п’ятдесятих роках дебютував як поет. І друзі, і суперники добре пам’ятають цього дивного чоловіка: незалежного і товариського, педантично відстороненого і шанобливо ввічливого, довічного ворога усілякої влади. У далекі 1950-і він став одним із перших письменників, які звернулися до теми сексуальних меншин.
Оригінальна назва поетичної книжки видатного новозеландського письменника і художника Альберта Вендта дослівно звучить так: «Від Маноа до саду Понсонбі»: тобто її географія починається з веранди автора в долині у передмісті Гонолулу, переїжджаючи разом із ним на веранду в одному з районів Окленда (Нова Зеландія). Зміна пір року в садах обрамлює щоденникові подробиці простих і не дуже подій, навіює поетові ліричні роздуми про життя і смерть, старість і вічність.
Download as PDF | Завантажуйте в PDF
за своє коротке життя я вже зустрів багато людей
які готові проміняти пейзажі лісу засніжених гір
на загазованість міста та громадський транспорт
чому для нас поїздка в трамваї стає цінніша
за прохолоду заміського озера
Хранить твой почерк
Как узелок
На память
Или счастье
И ставить точку
точку
…
Чомусь стала такою сентиментальною:
Пишу вірші о 5.37.
І все стало чомусь таким важливим,
І сльози вічні передусім.
Не хочеться, щоб перший вірш Нового року
Наповнений був цілковитим стресом,
Та я незадоволена нічим —
Ні власною усмішкою, ні гарним пресом.
Юрій Завадський: Найголовніше: сьогодні стиль Вашого поетичного письма впізнається відразу; чи можете розповісти про своє власне бачення поетики та принципів побудови свого поетичного тексту?
Василь Махно: Я прихильник деталей, я урбаніст, мої поетичні деталі виринають з пам’яті місця, а самі ці місця розпорошені у багатьох сферах від Тернополя і Нью-Йорка до метафізики. На сьогодні я вже бачу свої пагорби та долини, якими мені довелося перейти, щоби пружність поетики та форми не переставали взаємодіяти поміж собою, якимось чином впливаючи на естетику та емоцію вірша. Мої принципи доволі стихійні, якщо говорити про побудову вірша, вони не однозначні й не визначені раз і назавжди. Формально моя внутрішня боротьба поміж верлібром та римованим віршем, так і невирішена; тематично – Нью-Йорк, як текст – мною до кінця недописаний, ніяких принципів написання вірша я не маю, бо схильний мислити, що цей словесний вибух твориться з конкретики та метафізики, а тому якомусь аналізові важко піддається.
The first Ukrainian publication of poems by Selina Tusitala Marsh is a rare opportunity for Ukrainians of making close acquaintance with modern New Zealand literature – in fact, with modern Pacific in general. The book, named Tusitala as well, has been published by the Krok publishing house. The translation, compilation and commenting is done by Hanna Yanovska, a Ukrainian performing poet, essayist, translator and linguist, who has already worked with New Zealand literature before.
Зозуля закувала. Зеленіють злаки
Серед степу стьожкою самотньою.
Путівець підгортав пісочну пилюгаку
Горить горицвіт гостинністю господньою.
В вишняках вітри витрушують вітрила
Терен торохтить. Торкнувсь туман
Довготи долини, досягнув до дива
Розстелився рястом, росами розтав.
…закутатись в свої думки
ні про що
закутатися в своє пальто
ну навіщо
таксі викликати
платити
якщо
я маю що
і запальничку?
Видавництво «Крок» та Літературна студія 87 представляють нову серію книг «Pixels». Серія вже налічує 15 книг, серед яких: Василь Колісник «Pixels», Юрій Матевощук «Alive», Ірина Розвадовська «Грань», Талка Глід «ГеліоТропи», Володимир Федосик «Зоряний пил», Олеся Тенюх «Куля» , Олеся Шмира «Павутина людських доль», Марія Мастикаш «Відтінки», Юрій Вітяк «Кармазинове небо», Олександр Петрук «Діва ночі», Ярослав Панасюк «»Тексти, які читають перед розстрілом», Катерина Максимова «Втрачена пам’ять», Ірина Скакун «Всесвіт за 78-й», Роман Воробйов «Безсоння», Володимир Вакуленко «Ми, провінція». Частиною Pixels може стати кожен.
11 жовтня 2012 року о 18:00 в ґалереї Бункермуз, Тернопіль, бульвар Шевченка. Видавництво «Крок» та Літературна студія 87 представляють нову серію книг «Pixels». Комунікація – це ключ до творення культури. Обмін інформацією. Pixels – як засіб творення комунікації. Метою цієї серії є об’єднати авторів з різних частин нашої країни, різних університетів, студій, світоглядів та віку, [...]
Відчуваю, як моїм тілом котиться хвиля холоду. Та це все нічого не варте у порівнянні з вчорашнім цунамі порожнечі у темній кімнаті. Вона розповзалася стінами, робила їх викривленими і несиметричними, ховалася під ліжко і терлася об тіні предметів, звужувала їх і поглинала. Тільки один голос давав знати, що це місце не зовсім відчужене. Це мій голос і водночас зовсім не мій. І знову він лунає з кімнати, щоб нагадати мені, що я в цей час не сам.
Зависло —
Цілу годину — водопровідне поетобулькотіння.
Мрію: покличте сантехника
Що порпається в унітазі
Може йому ці поезії,
З професійної точки зору
Стануть на разі?
Назвати Селіну Марш сучасною поеткою — це твердження, якому гріш ціна. Не давньою ж. Он у неї скільки там сучасного міста, машин, графіті на стінах, туристів. А проте чимало поезій авторки міцно кореняться в традиціях її рідної словесності. Наприклад, поширений на багатьох островах жанр ліричної подорожі (в Океанії є місця, де серед народних пісень пейзажної лірики більше, ніж любовної) є основою тексту “Дорога з аеропорту до Апії”. Так само, як і в давніх співців, тут повз нас проходять селища, пляжі, затоки. Просто місця трохи змінились, і швидкість пересування з пункту А в пункт Б теж. Зате ритм легко відбивається долонями або на будь-якому ударному інструменті.
Скакун І. «Всесвіт» за 78-й. — Тернопіль: Видавництво «Крок», 2012. — 48 с. — Серія «Pixels» ISBN 978-617-692-066-3 Дизайн обкладинки: стронґовський. Макет і верстання: Юра Пікасо. * Після розлуки ти пахнеш інакше — трохи гостріше, трохи солодким… В твоїх вікнах зацвіли чужі погляди, в твоїй лампі — чуже сонце. Я дивлюсь на тебе по той [...]
Максимова К. Втрачена пам’ять. — Тернопіль: Видавництво «Крок», 2012. — 48 с. — Серія «Pixels» ISBN 978-617-692-064-9 Дизайн обкладинки: стронґовський. Макет і верстання: Юра Пікасо. * Однак ми зустрінемось… Навіть якщо скінчиться час, Пізно відведений. Навіть якщо закриють кордони І сніг моє занесе ім’я. Ти через смерть дійдеш. Навіть коли я вирішу Забути.
