Надія Сеньовська. Оптимістичні подорожі довоєнною Україною

Перед нами книжка подорожніх нарисів про себе, про людей, про Україну. ЇЇ авторка щедро ділиться з читачем своїм досвідом мандрів, спостереженнями, відкриттями, емоціями в максимально відвертій, подекуди навіть викличній манері. І, що цікаво, це зовсім не сприймається як гра, як спосіб привернути увагу чи спровокувати. Все в цій книжці природнє, справжнє, засноване на здатності та вмінні помічати незвичайне у звичайному, радіти життю, захоплюватися, жартувати, іронізувати і, що дуже важливо, — любити.

Жанр подорожніх нотаток як розповідь про щось є дуже давньою формою літератури. В історії світової літератури він сягає античності, а в українській — часів Київської княжої держави періоду прийняття і утвердження християнства. Впродовж такого тривалого часу творів, які б можна було назвати подорожжю, написано дуже багато: від ходінь і самих подорожніх нотаток до фантастичних тревелінгів. Синтетична природа, гармонійне поєднання художності й документалізму в цих жанрах дозволяє їм бути одночасно і джерелом інформації, і естетичної насолоди. Сьогодні, коли варто говорити скоріше про надлишок, аніж брак інформації, більше того, про потребу захищатися від неї, особливо цінним стає обмін особистісним досвідом, емоціями, почуттями від побаченого, пережитого, вигаданого, одним словом — Живого!

На мою думку, найбільшою цінністю текстів Надії Сеньовської є саме те, що в них вирує насичене нестандартними поведінковими рішеннями і зігріте почуттями життя. Це своєрідна «Географія емоцій», яка еластично увібрала в себе елементи і мемуарів, і щоденника, і легенди, і казки, і навіть звіту про фольклористичну експедицію; поєднала побутову й інтелектуальну манеру спостереження над дійсністю, з гумором показала в порівнянні різні системи цінностей.

Зі сторінок книжки в якомусь шаленому калейдоскопі життя постає дуже різноманітна, барвиста, місцями не дуже доглянута, весела, безтурботна, трохи містична довоєнна Україна, яка для авторки починається з Боднарівки, невеликого села на Хмельниччині, звідки родом її батьки, а, значить, — і вона сама. Мені особисто саме в цьому місці важко втриматися від цитування: «… наше село відрізняється від усіх тим, що у ньому скрізь по межах і вздовж вулиць ростуть акації: старі високі дерева і молоденькі стрункі прутики. Їх не рубають просто так, бо деревина акацій вельми цінується у нашому краї. Вона чудово підходить для будівництва, адже стовбури рівні й міцні. Тому село наче лежить під другим небом — акацієвим. Коли весною цвітуть над Збручем яблуні та вишні, високі горді дерева ледве починають розпускатися і виглядають як сторожа. А на початку літа Боднарівку наповнює запаморочливий аромат і випадає м’який білий сніг із пелюсток».

Треба сказати, що образ акації у книжці наскрізний. Письменниця народилася «подоляночкою» ( це теж цитата), росла і формувалася серед природи і людей цього красивого краю, тому бачить і малює Україну очима і ми краєвидами і покрученими, як серпантин, вуличками Ялти, херсонським степом і старовинними українськими містами Луцьком, Львовом, Чернівцями, горами Карпатами і горами Криму, її бентежить запах моря і карпатського різнотрав’я, але з-поміж всього того постійно виринає, мабуть, підсвідомий образ акації як символу її Надзбручанського Поділля. Вона згадує її навіть там, де панують пальми, а акацій немає, наприклад, у Ялті. Мандри Надії Сеньовської пахнуть домом. І це ще одна сильна і жива сторона її письма.

А ще — це тексти про те, як вдало можна поєднувати роботу і відпочинок, діяльно й одночасно романтично любити Батьківщину, долати надумані й ненадумані страхи, виховувати доню й кохати чоловіка, вміти вигравати олімпіади, збирати фольклор, їздити на стажування і сприймати все це як подарунки долі, з одного боку, а з іншого, — самій собі і своїм близьким такі подарунки організовувати. Це дивовижний сплав невиправного романтизму і здорового прагматизму, який парадоксальним чином співіснує і в текстах, і в образі та особі їх автора. Як в тих акаціях, що є і другим небом, і цінною деревиною водночас. Такі собі «троянди й виноград, красиве і корисне»!

Марія Данилевич

Дизайн обкладинки: Сергій Сукманюк
Березень 2016 року
124 сторінки