Микола Шпаковський, Ростик Фук. Сільські двісті

Продовження сільської саґи Миколи Шпаковського та Ростика Фука, котре доповнює та перетворює попередню книжку “Сільські вісті“. Нові оповідання з яскравими сюжетами та не без моралі відкривають часто зневажені масовою культурою побут і щоденні турботи мешканців сіл.

Микола Шпаковський – вродивсі в трембовлянскім шпиталю в далекім 1983-тім. В школі був чемний, за шо і получив золоту медаль, але не мав грошви, жеби поступити до їкогось стітуту, то мусив гарувати штири роки на пилорамі. Далі петеу, два вибитих зуби, нові колєґи і розбита гітара. Куре як швец, ніц шьвітого в душі не має. Жене самогонку. Як нап’єсі, то меле по-польски або співає про любов.

Ростислав Фук – вродивсі в Тернополи в тім самім році, навіть на три місяци раніше. В роддомі на той час були ремонти, то перше шьвітло зовидів в псіхлікарні. Недовго тішивсі містом, бо тата перевели начальником автобази до Козівки, звідки він родом. Там скінчив три кляси, решту п’ять — у Великих Бірках. Після того поступив на зварщика, з другого курсу вигнали, ну бо мусіли вже. Грає по весілльох і танцьох. Любит жінку Ксеню і Шпакову самогонку.

138 сторінок
Червень 2016 року
Формат 120х165мм