Eйрікур Йорн Норддаль (Ісландія). Оралорія: непоправна втрата фантазії

Eйрікур Йорн Норддаль (1978) – ісландський літератор, перформер. Спершу відомий як поет-експериментатор, згодом став одним із найбільш шанованих прозаїків Ісландії. Його роман “Зло” торкається теми литовської підпільною боротьби проти радянської окупації. Засновник літературної групи Nýhil. Знаний з перекладацької роботи, в його доробку поезія, дитячі книжки, проза.

Ганна Яновська (1980) — українська поетка, перекладачка. Авторка збірки віршів і перекладів «Волохата книга» (2008), «Поеми першого січня» (2011). Перекладає англомовних авторів із різних куточків світу, зокрема африканських, австралійських, новозеландських. Кілька десятків книжок, які переклала Ганна, відкрили українським читачам досі незнані літературні обрії.

*

Вірш про кебаб

чи це ваш собака так завиває, перепрошую, тут із тваринами не можна, чи це ваша торба, ваші діти, чи це ваша слабкість, ваш голод, ваш останній шанс потопаючого, і чи везете ви речей на суму більшу за $1000, алкоголь чи тютюн, хибні уявлення про свою культуру, хибні уявлення про нашу, чи везете ви упередженість, пригноблення, чи везете ви фашизм, ПТСР, дислексію, релігійний і/або технологічний героїзм, ґлутамат натрію, СНІД чи мистецький талант, їжу, що потребує приготування (окрім мертвих дітей), екзотичні фрукти чи фруктоподібні речовини, чи це ваш талон на харчування, ваш паспорт, чи це ваш погляд на речі, ваша точка зору, ваша песимістична натура, і чи смакує вам кебаб?
чи прийде по вас хто-небудь, якась безталанна подоба таємної поліції, негідники, чи красуні в розпачі, і коли ви повернетеся, чи прийдуть іще інші — варті більше чи менше за вас, у готівці, любові, захопленні, з більшою кількістю багажу, важчою ношею, чи принесуть іще когось з іще важчою ношею, фанатиків-інвалідів і консерви, ліки без етикеток, які можуть виявитись героїном, людей без розпізнавальних знаків, які можуть виявитися терористами, сутенерами, носіями поганих новин чи сказу, немовлят без татусів, немовлят із гендерними проблемами чи напівсвідомою воєнною травмою, складним майбутнім, які можуть стати трансгресивним митцем, а можуть і ні, можуть стати нашою гордістю чи ні, але кебаб вдасться;
чи це ваш спосіб пересування, чи це ваша перегонова машина, ваша баржа, ваш птахоліт, ваші сандалі, якщо нагадують нам про Христа, ваші темно-карі очі, смаглява шкіра, чи це ваші типові риси, орди, стада, чи це ваші ноги тупочуть, чи це ваші гігабайти літають над головою, чи це ваші смартфони (вам не можна мати смартфони), чи це ваші дрони чи наші дрони, чи привезли в у своїй машині якісь печальні пріоритети й політичні умови, плачевні обставини чи проблеми, яким можна запобігти, на вашій баржі, чи принесли ви якесь почуття відповідальності на вашому птахольоті, і мені, будь ласка, кебаб, так, mit scharfer Soße;
чи це ваш благодійний концерт, а коли так, чи привезли ви інструменти, чи привезли мелодії, відповідну меланхолію, недоречні наспіви, і чи дозволити пригостити вас з наших щедрих запасів кокаїну, якщо там є якесь місце за лаштунками, і навіть VIP-гримерна, і статус біженця надасть вам доступ і туди, і туди, а ось талончики на пиво, там, це саме, буде їжа, ми знаємо, що ви голодний, але кебаб у нас щойно скінчився;
чи це автоматичне нагадування про співчуття до нижчих, засланих, упосліджених і потопельників; автоматичне нагадування про дітей на дні Середземного моря, дітей, які серед моря тонули чи випливали, дітей, які прямували до берега, хапали ротом повітря, віддихувалися чи гралися на піску, дітей долілиць у фейсбуку, яких видно, але не чути, яких показують, але про яких не розказують, чи це ваше автоматичне нагадування про піщини, про океанські краплі, стада, орди, школи, сарану, бідність, цінності, офіри і небо, могутнє, потужне небо, і — щоб не забути — кебаб;
чи, може, це ваше ласо свідомості, ваш спосіб поцікавитися, чи ми вже подолали в собі людину, об’єднали свої колективні тіла в припливній хвилі обіймашок у соцмережах, може, тепер стало краще, і от якби скоро (скоренько), так, ви припинили рюмсати та почали готувати кебаб;
чи це ваш вишуканий менеджмент іміджу, і якщо це вам нічим не заважатиме у справі, то ми б колись іще в майбутньому застосували ваше марнославство і схильність до ходіння паровозиком (мавпа за мавпою…) заради загального добра, ну, мабуть, і щоб було менше цинізму, і зневаги, більше відвертості й щирої любові й неймовірна кількість кебабу;
чи це ваша щодворічна інвестиція в покращення душі, наступний щабель драбини, чи просто щось таке, чим ви просто займаєтеся до вівторка, важливіше за миття посуду, за домашню роботу, за хвилювання щодо вечері, за ниття щодо співчуття ближнім, чи це взагалі не справа, а так, віртуальне заняття, більш-менш, туди-сюди, та пивце, ставлю свою шаурму проти кебабу;
чи ви обіцяєте поставити нам лайк, полайкати нас, не полаяти нас, усією душею нас вподобати й прийняти, а не ото так просто поставити лайк для галочки, за нас і таких, як ми, чи ви обіцяєте не нарікати, чи обіцяєте не влаштовувати протест, заколот, чи присягаєте на вірність, лояльність, як ми, ви ж не підете назад, не відрубаєте голову таким, як ми, ви просто лишитесь тут, будете отримувати допомогу, як ми, і, врешті, будете її точно варті, як ми, на відміну від нас, одне слово, коротше кажучи, якщо ви підете, у нас не буде кебабу, будь ласка, поставте нам лайк, одне слово.
І так далі, і тому подібне.

*

Переклала з ісландської Ганна Яновська
92 с.
145*165мм
Січень 2020 року