Микола Шпаковський. Шафа шамана

Стихії, голосні та приголосні

Приблизно таке та його похідні змішалися у поетичній збірці «Шафа шамана» Миколи Шпаковського. Прикрашена всевидним оком на палітурці, вписаним у трикутник, локалізований у межиніжжі, — з перших сторінок дає простір для рефлексій.

Далі назва — важливий контрапункт — повна гри зі звучанням. «Йшлося про обігрування шиплячих звуків та певну абстракцію, яка містить загадку для мене самого: хто є я, що далі та що є справжнє. Шафа ─ це місце, в якому складені різні речі, згодом деякі викидаються, а на їхньому місці з’являються нові. Слово «шаман» тут не означає буквального чарівника, мольфара чи мага», — пояснює Микола Шпаковський.

Усередині збірки, як у скрині Пандори, теж доста символів. Почати бодай з того, що поділена на частини, котрі відповідають стихіям. Від шаманства у текстах – інвокаційність й заклинальність, виражена у ритміці, що наштовхує на розспівність й наспівність. Зрештою, є пряме відсилання: «поети могли б запросто воскрешати померлих // як в притчах // де круп’є стає на добрий шлях сіяча // де митник продає свої нирки // щоби тільки узріти те // царство». Наступне — слова, що рідняться одне з одним повторюваними елементами, і тоді: «А кров крижана аж пражиться», «менестрелі міняють у Марти магніти на мирту», «стан сутностей сливе стабільний», «одноооке небо спить // одинокі пальці замерзли». Натрапляння на такі частини приносить особливе задоволення від їх вимовляння й входження у голосно-приголосневий транш.

Населені в різний спосіб знаками та символами, тексти стають перетином сакрального й буденного, зокрема: «моя кохана наречено // медовий місяць // проведемо // не в Толедо // не в Гамбурзі // не в плаванні // гайнемо в // Сербію // у Чорногорію // або Білорусь», «що відбувається в твоєму розумі // і в сонці серця також // чи іграшки там уночі // святкують День Людини // чи ні», «бабуні, що знають усі ймення Бога напам’ять і число Його екіпажу — // намагаються балакати впевнено, не маючи вже навіть сили грішити».

А координатність розділів впливає на те, щоб ті символи припасувати у певні місця, підштовхує помічати пташинні перельоти, «мої вітряки // для твоїх крил», повітря для подушок безпеки, чути звуки, як «дихаю на літеплі зорі» в одній частині; у іншій – зауважувати, як «поливає вона сонних зівак», читати про те, що «пили вони так, аж розчинялися пломби», і так далі.

Хоча, зрештою, «вірш ніколи не передасть дотику // він щонайбільше – скалка на мізинці // солоний льодяник для випльовування», тому варто закінчувати з описом.

Довідково: Микола Шпаковський народився 13 листопада 1983 року в с. Конопківка на Тернопільщині. Закінчив факультет психології в Люблінському Католицькому Університеті ім. Івана Павла ІІ, стипендіат Фундації Івана Павла ІІ. Засновник і учасник багатьох поетично-музичних проектів в Любліні, Тернополі та Львові. Зокрема, актуального наразі гурту «Шафа Шамана». Перекладає із польської. Лауреат ІІІ-ї Літературної Премії видавництва «Смолоскип», номінант-переможець Міжнародного Кінофестивалю «Куб», лауреат ІІ-ї Літературної Премії ім. Богдана-Ігоря Антонича.

Дизайн обкладинки Юри Пікасо

2013 рік
72 сторінки
формат 145х145мм