Оксана Танчук. Метафора

У поезії Оксани Танчук метафора — оголене, як меч, вістря, що водночас ранить і зцілює: не лише відображає світ душевних переживань і почуттів у їх нестерпно-широкій амплітуді, а й відтворює світ заново на зворушливій «витинанці» акварельно-прозорих поетичних мініатюр, розкриває нові значення і грані поетичного слова. Об’ємність значень та смислової палітри наповнює її поезію такою вагою, силою і просторовістю, що слово немовби звільняється від звичного нам буденного вжитку і повертається до свого первісного значення.

В’ячеслав МЕДВІДЬ: …Чи можливо це, – поезія як водночас метафора, притча, трактат, міфологічне видиво; кохання як космічне явлення; світ як пташка, дерево, воїн пітьми і пророк з-під чебрецю; буття як сон, що являє присутність–неприсутність когось у тобі і тебе у комусь; коли, – надтомлена людська свідомість межи відчаєм і торжеством; врешті, поезія не як текст, а як промисленість у буття; так, можливо, – коли прислухатись до глибинних порухів бентежного і чарівливого поетичного світу Оксани Танчук…

128 сторінок
Формат 145х160мм
Травень 2017 року