Томаш Деяк. Колискова Кусто

«…окрім відстаней, є висоти і глибини…»
Розмова Анни Золотнюк з Томашем Деяком

— Томаше, кілька разів була на твоїх виступах, щоразу здається, що ти, як читаєш, опиняєшся десь далеко – так то виглядає збоку. А як ти чуєшся, коли читаєш поезію?
— Писати тексти – процес інтимний, тож і читання того всього просто не може бути не інтимним процесом. Саме тому так воно збоку і виглядає. Насправді я не вельми хороший читець, ще трішки знічуюсь на публіці. От воно і так…

— Знаю, що ти учасник музичного гурту. Що було спочатку – тексти для пісень чи пісні, як засіб розкрити вірш?
— Вірші я почав писати раніше, але те, що стає піснями, як правило, народжується разом із музикою. Тут однозначно ніколи не буває, аби перший був текст, скорше першою і первинною буває музика, яка стає основою ритміки нового тексту, або нової пісні. Навіть перед написанням текстів, які так і залишаються просто текстами, завжди є якась ритміка, яка лягає у їх основу.

— Ну, і ця музичність та пісенність присутня у текстах – як розробляв і розробляєш відчуття мови, її звучання?
— Я міг би пококетувати і сказати, що ніяк, що, мовляв, усе це від природи і все спонтанне. Але це буде неправдою, я трудоголік у цьому, ботан… У мене ритмічність і музичність тексту це результат праці. Саме так, а не навпаки. Не можу сказати, коли я вперше розпочав усвідомлені вправляння саме у технічних аспектах, але так є, що я роблю це і до сьогодні. І, здається, робитиму це постійно.

— Ти викладаєш чимало віршів у ФБ, тобі важливо знати реакцію читачів, чи є інші мотиви?
— Та ні, які там мотиви, просто викладаю, аби друзі могли почитати. Звідки брати критику я маю і без ФБ. Є кілька друзів з якими обмінюємось фаховими думками про тексти.

— Які вірші вибирав для цієї збірки, яка та ідея, посил, що об’єднує їх?
— Мариністика – тематика яка набила усім осокмину в сучуліті нарівні з елінством. Для мене ця збірка — спосіб подолати оцю хворобу автора-початківця, поставити рішучу крапку. Відповідно, увійшли тексти, які концептуально влились у цю канву – занурення у суть навколишнього світу, в його підводні мотиви. Звідси і назва – така собі данина пам’яті великого дослідника морів.

– Образ моря та глибин знаковий у цій збірці. Звідки він прийшов до тебе. Що вкладаєш у цей символ?
– Море – збірний образ, виключно як метафора пошуку, бо пошук у морі завжди чотиривимірний, окрім відстаней є висоти і глибини, а ще час, який змінює звичні місця і викривляє процес, роблячи його цікавішим і непрогнозованим, а це, зрештою основне для мене у творчості

— Ти живеш в Ужгороді. Як змішення культур, мов, закладене прикордоння вплинуло на тебе, а відтак на формування твого поетичного голосу?
— Я виріс у місті Хуст, Закарпатської області, до Ужгорода перебрався на першому курсі у 2000-му, але мої літературні і музичні смаки формував саме Ужгород. І саме змішання культур наклало чималий відбиток на тексти. Мені важко бути пафосним і патріотичним саме у текстах, тому, що націоналістичні питання у багатоетнічному Закарпатті ніколи навіть не піднімались, бо важко бути націоналістом, навіть у дуже доброму, істинному значенні цього слова, коли живеш серед різних культур і не можеш полюбити якусь одну… отака от культурна полігамія…

*

Томаш Деяк народився 19 листопада 1984 р. у місті Хуст Закарпатської області. Вже понад 10 років мешкає в Ужгороді. Поет, інтернет-маркетолог, учасник музичного гурту «Luciole» (екс «For Elle»). Автор збірки поезії «Гра з (лю)циферблатами», що вийшла у 2011 р. та отримала регіональну відзнаку «Поетичний дебют року». Організатор багатьох літературних заходів у м. Ужгород. Переможець експериментального музично-поетичного конкурсу Bunker Poetry Contest у 2014 році. Переможець поетичного конкурсу «Dictum» від видавництва «Крок».

*

«Поезія може стати відповіддю на найгостріші та найглибші духовні запити сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї якнайширшу громадську увагу», — зазначено в ухвалі ЮНЕСКО.
Саме під цим гаслом влітку 2013 року був проведений перший поетичний конкурс Dictum від видавництва «Крок», перемогу в якому здобула Юлія Мусаковська, а її книжка «Полювання на тишу» вийшла друком на початку 2014 року. Проект цього поетичного конкурсу не мав на меті бути «одноденкою» чи то пак «однорічкою», а зачин було продовжено в наступному році. Як і рік тому, Dictum відбувався у два етапи: під час першого журі у складі Василя Махна, Галини Крук, Григорія Семенчука, Юлії Мусаковської, Юрія Завадського та Анни Золотнюк відібрали з-поміж двохсот тридцяти трьох учасників десять найкращих поетів, котрі зустрілися на гала-концерті тринадцятого вересня, в рамках Літературного фестивалю та Форуму видавців у Львові, в ресторації «Сало». Десятку кращих склали: Олесь Барліг, Богдан Боденчук, Оксана Гаджій, Катерина Грушовська, Томаш Деяк, Наталія Дьомова, Галина Танай, Карина Тумаєва, Анна Хромова, Олексій Чупа. За результатами журі третє місце зайняв Олексій Чупа, друге місце Оксана Гаджій, перше місце Томаш Деяк, книжку якого Ви тримаєте в руках. Конкурс проводитиметься щорічно. Прийом заявок на початку літа.
Юрій Матевощук, координатор конкурсу Dictum.

Серія сучасної української поезії
Дизайн книжки стронґовського
Формат 150х160мм
Березень 2015 року
132 сторінок