Ян Польковський. Канти

Ян Польковський (нар. 1953) — поет, видавець та редактор періодики та підпільного видавництва книг у Польській Народній Республіці, у вільній Польщі — видавець та редактор часопису «Czas krakowski». Народився у Бєрутові, із двох років мешкав у Новій Гуті. У 1972 році він вступив на полоністику до Яґеллонського університету. Батько двох синів і двох дочок, дідусь п’яти онуків.

Його поетичний дебют відбувся у 1978 році, коли Польковський опублікував свої вірші у нецензурованому літературному квартальнику «Zapis», одному з найважливіших польських культурних журналів, що діяв у 1970-х роках. Його перша поетична книга «To nie jest poezja» була надрукована у 1980 році незалежним видавництвом «NOWA», відтак Польковський став єдиним поетом, який дебютував у нелегальних видавництвах Польської Народної Республіки. У 1978 році Польковський став редактором студентського журналу «Sygnal». У часи “Солідарності” він організував мережу з кількох сотень бібліотек при фабричних комітетах і постачав їм підпільні відання. Тоді він також заснував незалежне видавництво «ABC», у якому опублікував свій другий том поезії «Oddychaj głęboko» (1981 р.). 13 грудня 1981 р. був інтернований і ув’язнений у Вишнічі, а потім у Заленжі. З 1983 р. — головний редактор та видавець суспільно-культурного журналу «Арка». Того ж року був опублікований його третя збірка «Ogień», що містить вірші, написані за воєнного стану. За книжку був удостоєний двох премій: підпільної «Солідарності» та премії Фонду Косцельських в еміґрації. У 1986 році він опублікував збірку «Drzewa».

У 1989 році він був видавцем і головним редактором двотижневика «Świat», а за рік став видавцем і головним редактором час консервативного щоденного видання «Czas krakowski», що виходило у 1990–1996 роках. У 1990 р. була опублікована перша його легальна книга, яка містила добірку раніше опублікованих та нових віршів, написаних у перший період його творчості — «Elegie z Tymowskich Gór» (1990). Після цього видання він мовчав майже двадцять років.

У вільній Польщі Польковський займався громадською діяльністю. На початку червня 1992 року короткий час працював прес-секретарем уряду Яна Ольшевського. Водночас він був головою наглядової ради Польського інформаційного агентства. У 1993 році разом із краківською «Солідарністю» він долучився до організації виборчої комісії «Samorządny Kraków». Пізніше він став одним із співзасновників асоціації з такою ж назвою. У 1996–2003 роках він працював у заснованому ним агентстві зв’язків з громадськістю. Пізніше він працював на громадському телебаченні та редагував сторінку Portalfilmowy.pl для Польської асоціації кінорежисерів.

Після багатьох років мовчання Польковський повернувся до літературного життя у 2009 році томом поезії «Канти», номінованим до премії Silesius і премії ім. Юзефа Мацкевича, відзначеного у 2010 році літературною премією імені Анджея Кійовського. Пізніше він видав ще кілька поетичних збірок («Cień» 2010 р. та «Głosy» 2012 р.). У 2013 році останній том приніс йому поетичну премію Orfeusz імені Костянтина Ільдефонса Ґалчинського та номінацію до премії ім. Віслави Шимборської. В останні роки він також отримав премію Асоціації польських журналістів «на знак визнання його внеску у свободу та красу друкованого слова». У 2015 році він опублікував збірку поезії «Gorzka godzina», яка об’єднала вірші, написані після того, як від мешкав у селі Тимова, де почав розводити оленів Дибовського. Поезія з дев’яти збірок була видана в книзі «Gdy Bóg się waha. Poezje 1977-2017». У наступні роки з’явилися нові збірки: «Pochód duchów» (2018) «Rozmowy z Różewiczem» (2018), «Łyżka ojca» (2021) та «Pomieszane języki» (2021). Твори поета перекладені багатьма мовами, включаючи німецьку, французьку, англійську, російську, українську, румунську, хінді, чеську та шведську.

У 2013 році Польковський опублікував роман «Ślady krwi. Przypadki Henryka Harsynowicza», за який він отримав премію Identitas у 2014 році. Добірка оповідань “Portier i inne opowiadania” була опублікована у 2019 році, а в 2020 — щоденні нотатки під назвою «Pandemia i inne plagi». У 2014 році вийшла збірка публіцистики під назвою «Polska, moja miłość», а у 2019 році — «Ryzyko bycia Polakiem» — своєрідна автобіографія-інтерв’ю із Петром Легуткою.

У 2016 році Президент Республіки Польща Анджей Дуда нагородив Яна Польковського офіцерським хрестом Ордена Полонії Реститути та Хрестом Свободи та Солідарності за заслуги перед польською культурою, а міністр культури та національної спадщини нагородив його золотою медаллю Gloria Artis (2018).

*

* * *

Мовчущий біль пташині нотки
безладно тліючих сигарет
над темною тремтячою ущелиною
міста.
Червоні планети кружляють
гаснуть наче оті що шукають одне одного
повні зневір’я загублені
осліплі жести
клапті уривки
відходи життя.
Не можу дотямити?
Жадати? Одужати?
Знов записати?

*

Переклала з польської Маріанна Кіяновська
72 с.
145*200мм
Жовтень 2021 року

ISBN 978-617-692-659-7
ISBN 978-83-66765-97-9