Ґіорґі Шоніа (Сакартвело). Фабрикація

Ґіорґі Шоніа (1991) народився в Зуґдіді, містечку на заході Сакартвело. 2017 року закінчив маґістратуру з іноземних мова і компаративістики в Національному університеті імені Іллі Чавчавадзе. Ця книжка – поетичний дебют Ґіорґі 2016 року, який був відзначений премією “Літера”. А 2020 року поет отримав премія Цинандалі за другу поетичну книжку “Квіти роботів”.

Тамта Ґуґушвілі – журналістка та перекладачка, яка робить великий вклад у розвиток культурних взаємин України і Сакартвело. Юрій Завадський – поет і перекладач, видавець і промовтор сучасної поезії в Україні. Переклад книжки Тамта і Юрій здійснили без використання іншомовних перекладів безпосередньо з грузинської.

*

Мій шлях

Сіду

У моєї дівчини великі соски і добре серце,
вона не любить оральний секс і сучасну
грузинську літературу,
мої вірші їй також не до вподоби,
але їй подобаються мої поцілунки.
Мушу визнати, що цілуватися мені вдається набагато краще,
ніж писати вірші,
і вона каже, що, навчившись писати вірші так,
як я цілую її,
тобто навчуся виражати себе до кінця
так, щоб іншим приносити цим задоволення,
мені дадуть Нобеля.
Я вірю їй
і її великим соскам,
які спонукають мене думати про бога,
і це прекрасно.
Коли її цілую, на мене сходить святий дух
і поліетиленовими ніжними крилами відбиває
щоденні нервові атаки,
і мій невроз також зникає безслідно,
і я стаю добрим,
і з екрана телевізора шлю цілунок
занадто неосвіченим парламентарям,
і неофашистським журналістам «Асавал-Дасавалі»*
і моїм однокурсникам з факультету бізнесу,
які не можуть дочекатися, коли мене поб’ють
за мої вирвані з контексту фрази.
Але я сильний,
незважаючи на те, що важу 63 кілограми,
що в мене запалі очі,
що груди запалися,
я готовий будь-кому з них відкрити серце
(я знаю, що вони почувають брак любові,
їм не дають кохані, і вони
не можуть утвердитися в суспільстві,
у більшості з них немає ані орієнтиру,
ані якогось життєвого раціону),
тим, хто нічого не чули про природний відбір,
Трістана Тцару**
і Тоні Кея***,
і сказати їм, що у всіх моїх витівках,
які порушують їхній спокій,
винна моя непомічність і розхитана віра в себе,
і що проти них я зовсім нічого не маю,
і що в глибині душі я такий же спокійний і
неконфліктний,
як президент Грузії,
й епатажем не захоплююся,
лишень хочу хоча б деколи
бути кимось значимішим,
ніж Ґіорґі Шоніа.
Це все добре знає моя дівчина,
яка має великі соки і добре серце,
вона знає і те, чому моє серце б’ється так невпинно,
коли ми дивимося з вікна на черговий світанок,
і на день, який не обіцяє нам нічого нового,
крім горнятка кави і одне одного,
і ми, сповнені одне одним,
дивимося з вікна на те, як повзуть мляво
жовті автобуси
майданом Саакадзе,
як виходять люди з корпусів,
і як тягають безсонні тіла,
щоби ще раз укріпити
рутинні стіни щоденності,
що вперто не збирається зруйнуватися.
Ми — двоє живих свідків того,
як прокидається місто мертвих.

*

Переклали Тамта Ґуґушвілі та Юрій Завадський
Березень, 2021
145х160мм
68 сторінок
ISBN 978-617-692-619-1