Цілісне та глибоке дослідження життєвого шляху видатного польського шляхтича та політичного діяча Януша Радзівілла буде цікаве як фахівцям, так і широкому загалу читачів, які цікавляться історією Польща та України, зокрема історією Волині на перетині польської та української культур. Книга видана за сприяння Генерального Консульства Республіки Польща в Луцьку.
Князь Януш Радзивілл (1880–1967) був одним із найславніших представників польської аристократії ХХ століття. Представник литовського роду, він походив з його берлінської лінії, родоначальником якої був Антоній-Генрик Радзивілл, намісник Великого герцогства Познанського. Найбільша політична активність Януша Радзивілла припала на період міжвоєнного десятиліття і, хоч ми не знайдемо його в когорті міністрів, прем’єрів і маршалків Сейму чи Сенату відродженої Польщі, все ж відіграна ним роль, виявилася значущою. Як один з лідерів польських консерваторів він будував їхні спільну лінію діяльності, прагнучи консолідації різних угруповань. Послідовно стоячи на боці Юзефа Пілсудського, він вивів їх з тіні, в якій вони опинилися після поразки на перших виборах до Сейму та Сенату. Він став одним з натхненників діяльності Безпартійного блоку співпраці з урядом (ББСУ) у післятравневій Польщі.
Хоч він народився в Берліні й роки своєї молодості провів у Німеччині або в радзивіллівській вотчині на території Прусської Польщі, доля пов’язала його з Волинню, а саме – з Олицькою ординацією, успадкованою від батька, князя Фердинанда. Історичні буревії ХХ століття – вибух обох світових воєн, початок більшовицької революції – заставали його якраз на сході. Як наслідок, він двічі опинявся в совєтських тюрмах, у тому числі в сумнозвісній Лубянці. На пропозицію шпигувати на користь СССР він ніколи не пристав, залишаючись до кінця своїх днів моральним взірцем для польських аристократів. Після Другої світової війни залишився в Польщі. Він не хотів виїздити за кордон, де перебувала його донька Кристина і син Станіслав, який робив там солідну бізнес-кар’єру. Пропаганда ПНР ефективно вбила у пам’ять багатьох поляків образ Януша Радзивілла, який полює з маршалом Райху Германом Ґерінґом, що мало свідчити про близькі стосунки польської аристократії з німецькими нацистами. Черговий польський міф, який у випадку Радзивілла негативно позначився на його іміджі, а насправді не відповідав правді.
Ідея написання біографії князя Януша Радзивіла з’явилася під час моєї роботи над історією резиденції Радзивіллів в Антоніні. Тоді мене ширше зацікавила доля так званої берлінської лінії цього славного роду. Особливо коли вийшла на яв ганебна доля останнього Пшиґодзіцького ордината Міхала Радзивілла, який у роки Другої світової війни виявився ренеґатом. Антагонізм між ним і його молодшим братом Янушем, Олицьким ординатом, людиною іншого формату, вельми заінтригував. Зрештою, як польський патріот, діяч консервативних організацій, депутат, а згодом і сенатор Польської Республіки, він не підтримував з Міхалом Радзивіллом близьких стосунків. Історія життя Януша Радзивілла, видатного державного діяча, політика та парламентаря, видалася мені настільки цікавою, що я вирішив ширше зацікавитися цією постаттю й розпочати збір матеріалів до біографії.
Ця книжка є розширеною версією докторської дисертації, захищеної 2004 року. Оскільки цілісної політичної біографії Януша Радзивілла ніколи раніше не було створено, під орудою професора Марека Масника я здійснив дослідження, що має на меті доповнити цю лакуну і представити якомога повний образ політичної та громадської діяльності князя Януша Радзивілла; людину, яка жила на зламі епох і найактивніший етап політичної діяльності якої припав на період міжвоєнного двадцятиріччя, коли він як депутат, а згодом сенатор, голова різноманітних товариств, кавалер Мальтійського ордену, Олицький ординат перебував у центрі подій тих часів і представляв у них позицію консерваторів. Залишаючись ще й після Другої світової війни їхнім моральним лідером, він ухвалив рішення залишитися на батьківщині. Доля цього представника виняткового для історії Польщі роду може також бути прикладом шляху, пройденого поляками під час Другої світової війни та після її закінчення, коли влада ПНР без охоти толерувала колишню аристократію.
Переклав Андрій Бондар
552 с.
145х200мм
м’яка обкладинка
ISBN 978-617-692-803-4
Схожі товари