Збірка оповідань, що тісно пов’язані з долею автора, відкриває незвичний художній світ творів Ейвінда Юнсона. Вправно й ощадно виписані о́брази його оповідань викликають суперечливі відчуття, що додає особливого присмаку цій книжці — путівнику у шведський світ. Разом із Гаррі Мартінсоном у 1974 році Ейвінд Юнсон дістав Нобелівську премію — «за майстерність прози, що охоплює багато країн та епох і служить ідеї свободи».
Юрій Завадський: Найголовніше: сьогодні стиль Вашого поетичного письма впізнається відразу; чи можете розповісти про своє власне бачення поетики та принципів побудови свого поетичного тексту?
Василь Махно: Я прихильник деталей, я урбаніст, мої поетичні деталі виринають з пам’яті місця, а самі ці місця розпорошені у багатьох сферах від Тернополя і Нью-Йорка до метафізики. На сьогодні я вже бачу свої пагорби та долини, якими мені довелося перейти, щоби пружність поетики та форми не переставали взаємодіяти поміж собою, якимось чином впливаючи на естетику та емоцію вірша. Мої принципи доволі стихійні, якщо говорити про побудову вірша, вони не однозначні й не визначені раз і назавжди. Формально моя внутрішня боротьба поміж верлібром та римованим віршем, так і невирішена; тематично – Нью-Йорк, як текст – мною до кінця недописаний, ніяких принципів написання вірша я не маю, бо схильний мислити, що цей словесний вибух твориться з конкретики та метафізики, а тому якомусь аналізові важко піддається.
Роман розповідає про нелегкий шлях головної героїні до віднайдення своєї родини, кожна з гілок якої по-своєму освоїлася в сучасному світі. Сюжет розгортається на тлі сучасного життя канадських індіанців в недоторканих краєвидах Канади. Усі події обертаються навколо своєрідного осердя — озера Ґоу Гоум. Книжка буде цікавою для шанувальників доброї сучасної прози і широкого кола читачів різного віку.
Ця книга – відвертий роман про людину, яка вміла перетворювати кожен десь свого життя на пригоду. Едвард Лейсі належав до тих рідкісних письменників Північної Америки, які були добре обізнані в проблемах Третього світу кінця ХХ століття. Будучи вправним промовцем і багатомовним перекладачем, він вчителював у Мексиці, Трінідаді, Бразилії, Таїланді та Індонезії. У студентські роки в п’ятдесятих роках дебютував як поет. І друзі, і суперники добре пам’ятають цього дивного чоловіка: незалежного і товариського, педантично відстороненого і шанобливо ввічливого, довічного ворога усілякої влади. У далекі 1950-і він став одним із перших письменників, які звернулися до теми сексуальних меншин.
Книжка видатного каталонського поета Енріка Казасеса відкриває особливу поетику й неймовірний естетичний метод сучасної каталонської поезії. Це одна з перших книжок в історії української культури, перекладених безпосередньо з каталонської мови. Енрік Казасес – поет, драматург, есеїст, перекладач, декламатор. Один з найцікавіших новаторів у каталонській поезії останніх років, який балансує на межі традиції та аванґарду.
Оригінальна назва поетичної книжки видатного новозеландського письменника і художника Альберта Вендта дослівно звучить так: «Від Маноа до саду Понсонбі»: тобто її географія починається з веранди автора в долині у передмісті Гонолулу, переїжджаючи разом із ним на веранду в одному з районів Окленда (Нова Зеландія). Зміна пір року в садах обрамлює щоденникові подробиці простих і не дуже подій, навіює поетові ліричні роздуми про життя і смерть, старість і вічність.
Назвати Селіну Марш сучасною поеткою — це твердження, якому гріш ціна. Не давньою ж. Он у неї скільки там сучасного міста, машин, графіті на стінах, туристів. А проте чимало поезій авторки міцно кореняться в традиціях її рідної словесності. Наприклад, поширений на багатьох островах жанр ліричної подорожі (в Океанії є місця, де серед народних пісень пейзажної лірики більше, ніж любовної) є основою тексту “Дорога з аеропорту до Апії”. Так само, як і в давніх співців, тут повз нас проходять селища, пляжі, затоки. Просто місця трохи змінились, і швидкість пересування з пункту А в пункт Б теж. Зате ритм легко відбивається долонями або на будь-якому ударному інструменті.
«Жовтоока» — перша збірка так званої «Катуллової трилогії» шведського поета Раґнара Стрьомберґа, яку він видавав упродовж 1990-х років і яка називається «Вартість перевезення скульптури слона в натуральну величину». Трилогія містить збірки «Жовтоока» (1990), «Я — з майбутнього зі смертю, що наступає мені на п’яти» (1993) та «Вартість перевезення скульптури слона в натуральну величину» (1996).
Поезія Пйотра Мачєжиньскі є виразником поширеного в молодіжному середовищі вільного та незаанґажованого в реліґію та політику світогляду, який не пасує до загального ідеологічного русла. Він змішує в своїй поезії все, що лише дається до змішування, а якщо окресі теми та проблеми не змішуються, то він робить із них важку та небезпечну для “культурних бюрократів” суспензію.
Зависло —
Цілу годину — водопровідне поетобулькотіння.
Мрію: покличте сантехника
Що порпається в унітазі
Може йому ці поезії,
З професійної точки зору
Стануть на разі?
Літературна студія 87 – формація, заснована поетом Юрієм Завадським у 2008 році в Тернополі, продовжує втілювати свої задуми в реальність і дивувати оточуючих. 2012 року вийшов другий том «Антології 87», в якому читач може ознайомитися із творчістю двадцять одного учасника літстудії: Василь Колісник, Юлія Валах, Віктор Фінковський, Світлана Андріїшина, Юрій-Антін Вітяк, Ірина Розвадовська, Тетяна Колеснік, Марина Тимощук, Наталя Голодюк, Олеся Тенюх, Юрій Матевощук, Лілія Рахманова, Марічка Мастикаш, Роман Воробйов, Мар’яна Судова, Юлія Бабак, Руслан Боднарук, Яна Боднар, Анастасія Папуша, Ірина Вихрущ, Богдан Боденчук.
«У цьому місті ніхто не сховається, у цьому місті до всього, крім серйозності, ставляться серйозно. У Гетеборгу поет мусить довести протилежне, тут є тільки те, що є, і ніхто не завоює чиїсь поваги або навіть чийогось зацікавлення, просто назвавши себе поетом. Тут близько до моря й до самозневаги й далеко до неба й завищеної самооцінки. Може, до неба не так уже й далеко, адже світло завжди йде з провінції.» (Раґнар Стрьомберґ)
Серед поетів та поеток, які ввійшли до антології сучасної гетеборзької поезії «18 поетів із Гетеборга», — Йоганнес Анюру, Давід Вікґрєн, Сара Галльстрьом, Лінн Гансéн, Ліна Екдаль, Гелена Ерикссон, Еліза Інґварссон, Кеннет Клеметс, Йорґен Лінд, Анна Маттссон, Ульф Карл Улов Нільссон, Фредрик Нюберґ, Раґнар Стрьомберґ, Маурітц Тістельо, Крістіна Фалькенланд, Атена Фаррохзад, Кристофер Фолькгаммар і Памела Ясков’як.
Відчуваю, як моїм тілом котиться хвиля холоду. Та це все нічого не варте у порівнянні з вчорашнім цунамі порожнечі у темній кімнаті. Вона розповзалася стінами, робила їх викривленими і несиметричними, ховалася під ліжко і терлася об тіні предметів, звужувала їх і поглинала. Тільки один голос давав знати, що це місце не зовсім відчужене. Це мій голос і водночас зовсім не мій. І знову він лунає з кімнати, щоб нагадати мені, що я в цей час не сам.
Книгу «Ротврот» створили українські поети Юрій Завадський з Тернополя та Андрій Антоновський з Барселони; передмову до книги створив унікальний каталонський письменник Карлес Ак Мор; транслітерацію та переклад на каталонську здійснила Каталіна Джірона; книгу здизайнував Василь Гудима та спільно зі своїм братом Михайлом Гудимою створив у залізі; книгу видали в співпраці з тернопільським видавництвом «Крок». Книга [...]
