Карлос Кардозо (1973) – інженер і літератор з Ріо-де-Жанейро, представником нової поетики та одним з провідних авторів свого покоління. Його доробок вирізняється в дискурсі сучасної поезії Бразилії особливим стилем та образністю. 2019 року автор отримав нагороду від Асоціяції мистецьких критиків Сан-Паулу (APCA) за ориґінальну поетичну творчість.
Валерія Глотова (1988) родом з Тернополя, тут же закінчила магістратуру Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка за спеціальністю «Переклад», де опанувала мистецтво перекладу з англійської та французької мов. Працюючи протягом кількох років у країнах Азії та Південної Америки, самостійно оволоділа португальською та іспанською мовами. Опублікувала переклад на українську оповідань мало знаного у нас класика бразильської літератури Жуакіна Марії Машаду де Ассіса. Переклад віршів Карлоса Кордози – перекладацький дебют Валерії у царині поезії.
*
СЛОВО НА ПОЧАТКУ
Чи можна сказане сказати в інший спосіб?
І як перекроїти тим майбутнє,
щоб стати ні до кого не подібним?
Чи треба бути аж таким стерильним?
Стільки барв у хаосі сумнівного світу,
бруд іржі і огидні повадки
жити в ритмі покручених тіней,
спершу думати, потім вже бути,
написати, а потім ходити
між фотелями,
що мерехтять на межі очевидності,
тіло без тулуба і без очей .
А я все мрію про перше слово,
новонароджене й ще трохи ціле.
*
Переклала Валерія Глотова
Дизайн видання: Софія Салецька
68 с.
м’яка обкладинка
Вересень 2024
ISBN 978-617-692-894-2
