Велику частину перекладу цієї книжки зроблено на пляжі — олівцем у блокноті, а коли той скінчився, на вільному місці сторінок оригіналу, який тепер відпускним сувеніром стоїть на полиці. Власне, такі вірші найкраще пишуться й читаються в їхньому природному середовищі.
Kірі Піагана-Вонг, філолог і юрист, яка встигла попрацювати й тренером з вітрильного спорту, писала їх там, де море, океан — не екзотика. Буденністю його назвати язик не повернеться, але воно є постійно присутнім, практично на правах істоти, котра, як і деякі його жителі, ніколи повністю не спить, а завжди є ще одним споглядачем, співрозмовником, що голосом і подихом впливає на всіх інших.
Море, в якому легше наважитися на нічне купання, — це таке, яке проглядається до дна вдень, де не стрінеш медузу, не кажучи вже про інших, небезпечніших істот, де нога не заплутається у водоростях. Десь такими властивостями наділена поезія Kірі, в якій небагато складних образів, але в її емоціях — від непевності закоханої людини чи печалі серйозної втрати, від дівчачої іронії до спроб відійти на крок від свого «я» і замислитися над природою, наприклад, щастя — читач легко впізнає прості рухи своєї душі.
Океан заокруглює все тверде і незручне, яке в нього потрапляє. Зрештою, Kірі Піагана-Вонг багато в чому бажає стати таким океаном, який заокруглює, стирає зайве, перетворює банальну розбиту пляшку на розсип загадкових напівпрозорих камінців. Я побажаю їй здійснення цієї мрії. Але водночас особисто для мене в цих віршах найбільш прикметною є інша риса, яка властива поетам, але не властива морям: завмирання на краю, за яким таємниця, що висловити її чи то ще бракує слів, чи просто страшно. Мені важко уявити іншу причину того, щоб рядки верлібру систематично закінчувалися прийменником, сполучником — наче авторка набирається духу доказати почате.
Інша властивість океанів, про яку говорить Kірі у вірші «Kоли сонце вже» (сонце вже! — знову завмирання на краю, за який сонце… сіло, скотилося, впало, пішло назавжди, розсипалося — можна тільки гадати, що з ним сталося там, доки не прочитаємо наступний рядок) — така:
океан
згортається навколо своїх таємниць
Поет так не може. Поет створений для того, щоб вигортати свої й чужі таємниці з усього і з нічого.
Ганна Яновська, перекладач
Серія перекладної поезії
Переклад з англійської Ганни Яновської
Дизайн серії стронґовського
145х160мм
68 с.
Листопад 2016 року
