Пшемислав Суханецький (1992) видав дві поетичні книжки: «Wtracenie» (2019) та «O» (2021). У назві першої книжки немає помилки, як Ви можете подумати. Такої двозначності у доробку Пшемислава вистачає. Завдяки особливому стилю та радикальній несхожості його книжки чекають, їх остерігаються. Його книжки були неодноразово за крок від великих премій, і надіємося, що одного разу котрась велика нагорода не омине Пшемислава.
Анна Зотова (1999) — візуальна кріейторка, поетка, полоністка. Анна виросла на Світязі, в оточенні озер та лісів, тому природа і природні стихії є певним sacrum, навколо якого концентрується написана та перекладена нею поезія.
*
Якби хребти були з каучуку,
на світі запанував би мир.
Викопую кохання власними лопатками.
Навіть високий чинш не заподіє кривди коню.
Мастурбую твої спогади, нехай
створяться наново хіміком півстоліття тому.
Відчувають, як здуваються їм животи,
тому викрикують назви своїх країн,
виколюють собі золото з очей.
Переглядають Fixer Upper, пережовуючи їжу
за 3,5 долари. Дивлячись на таке, хочеться читати
Маркса. Описати різницю в часі: 6 годин.
Зніми усі мої кістки з п‘єдесталу.
Чи нагадує тобі це хоч трохи
кохання як з каучуку?
Викликаю Шаламуна,
викликаю Карповича,
викликаю усі неспокійні синтаксиси.
*
З анонсу видавництва “Biuro Literackie”:
Дебютною книжкою автор втручається у звичний режим використання мови, виймаючи – і таким чином витягуючи із застиглого цілого – послідовні компоненти дійсності та мови, завдяки чому ми, читачі, хоч і втрачаємо на мить безпечні моделі інтерпретації, але можемо поглянути на ці елементи, відновлені поетом, наче діти, з чистого аркуша. Це, однак, не екстремальний напад на все, а радше сократівське здивування власним незнанням.
У Суханецького робота революції відбувається в мікросфері (наприклад, як “мовчання під час з’єднання вагонів у рукавичках”), філософську інтерпретацію доводиться перипатетично (бо ніколи не патетично!) виховувати для себе, а проблиск бачення з’являється в буденному – адже поет, по-миронівськи, пропонує нам “лежати, щоб бачити”. “Якщо ви прагнете медитувати в неспокійному синтаксисі, цей дебют – для вас”. – додає видавець у примітці, що супроводжує книгу.
За словами Кароля Малішевського, який пише про книгу в biBLioteka: “Тут питань стільки, скільки потрібно. І вони стосуються фундаментальних проблем. Однаково: соціальних і метафізичних. Часом складається враження, що сама постановка питання є твердженням, яке має характер відповіді, що питання організовує і обмежує простір подальшого смислу, накладаючи домінанту на акт комунікації”. Він додає, що “приємно читати такі очищені, “розкуті” дебютні томи”.
В інтерв’ю, опублікованому в літературному журналі biBLioteka, Якуб Скуртис запитує автора: “У мене таке враження, що з поетів, які дебютували останнім часом, у віці близько тридцяти років ви використовуєте найбільш абстрактне, концептуальне поняття простору. Це виглядає так, ніби ви більше зацікавлені в тому, щоб слідкувати за певними процесами в голові, ніж у тому, щоб розмістити вірш у конкретному місці. Ви вивчаєте філософію, тож, мабуть, це впливає на те, як ви пишете?”.
Автор відповідає: “Так, вивчення філософії з точки зору вміння давати назви речам і явищам дало мені дуже багато, це безцінно. Я називаю свої вірші епістемологічно-етичними: епістемологічними, бо вважаю, що вони стосуються процесу сприйняття, фіксації подій і того, що відбувається у сприймаючому в результаті цієї фіксації; такий двосторонній процес, який часто відбувається одночасно, але також і дуже дивно”.
*
Переклала Анна Зотова
44 c.
ISBN 978-617-692-793-8
Серпень, 2023
145х160мм
